Рольову гру можна розцінювати як саму точну модель спілкування. Адже вона передбачає наслідування дійсності в її найбільш істотних рисах.
Рольова гра володіє великими можливостями мотиваційно-спонукального плану. Спілкування, як відомо, немислимо без мотиву. Однак у навчальних умовах непросто викликати мотив до висловлення. Складність полягає в наступному опосередкованості: вчитель повинен змалювати ситуацію таким чином, щоб виникла атмосфера спілкування, яка, у свою чергу, викликає в учнів внутрішню потребу у вираженні думок. Психологи наполягають на тезі: «Нехай вони (учні) говорять те, що їм хочеться сказати». У рольовій грі точно позначені «запропоновані обставини» створюють загальний спонукальний фон, а конкретна роль звужує його до суб’єктивного мотиву.
Рольова гра припускає посилення особистісної причетності до всього що відбувається. Учень входить у ситуацію, хоча і не через своє «я», але через «я»відповідної ролі. І тут, як правило, виявляється досить типове ставлення актора до персонажа, якого він грає. Зазвичай актори виявляють велику зацікавленість у них. Ясно відчувається особистісне ядро ​​(навіть якщо герой негативний) підвищує емоційний тонус «актора», що позитивно позначається на результаті, і в кінцевому рахунку на засвоєнні інформатики.
Рольова гра сприяє розширенню асоціативної бази при засвоєнні матеріалу. Слід мати на увазі, що навчальна п’єска будується на кшталт театральних п’єс, що передбачає опис обстановки, характеру дійових осіб, відносин між ними.
Тому за кожною реплікою мислиться відрізок змодельованої дійсності, яка «заземлює» її, робить неповторною і значущою. При цьому матеріал, в який вона обличена, «прив’язується» до ситуації безліччю асоціативних ниток і міцно утримують в пам’яті.
Рольова гра сприяє формуванню навчального співробітництва і партнерства. Адже виконання етюду припускає охоплення групи учнів (рольова гра будується не тільки на основі діалогу, але і полілогу), які повинні злагоджено взаємодіяти, точно враховуючи реакції один одного, допомагати один одному. При розподілі ролей варто враховувати як мовні, так і «акторські» можливості учнів, доручаючи одним більш вербальні, іншим — пантомімні ролі, третіх же призначаючи на ролі «суфлерів», даючи їм право підказувати на основі тексту. При цьому вдало знайдений жест, «німе» діяння, якщо воно відповідає ситуації, заохочується всієї «трупою». У результаті учням з більш слабкою підготовкою вдається подолати боязкість, збентеження і з часом, можливо, повністю включитися в рольову гру. Таким чином, при правильній постановці справи гру можна розцінювати як організаційну форму, що сприяє створенню згуртованого колективу, і в цьому її виховує значення.
Рольова гра має освітнє значення. Учні, хоча і в елементарній формі, знайомляться з технологією театру. Заохочується усяка вигадка, бо в навчальних умовах можливості в цьому відношенні обмежені, а для винахідливості відкриваються великі простори. Саме ж перевтілення сприяє розширенню психологічного діапазону, розумінню інших людей.
Таким чином, рольова гра володіє великими можливостями в практичному, освітньому і виховному відношеннях.