На мою думку, правильним буде почати з того, що ж таке гра і як вона з’явилася. Сам термін «гра» на різних мовах відповідає поняттям про жарт і сміх, легкості і задоволенні і вказує на зв’язок цього процесу з позитивними емоціями. Вершиною еволюції ігрової діяльності є сюжетна або рольова гра, за термінологією Л. С. Виготського «уявна ситуація».

Розбіжність змісту ігрової дії і складових його операцій призводить до того, що дитина грає в уявній ситуації, породжуючи і стимулюючи тим самим процес уяви: Робота з образами, що пронизує всю ігрову діяльність, стимулює процеси мислення.
За М. Ф. Стронін, гра — особливо організоване заняття, що вимагає напруги емоційних та розумових сил. Гра завжди передбачає прийняття рішення — як діяти, що сказати? Бажання вирішити ці питання загострює розумову діяльність граючих. А якщо дитина при цьому буде говорити іноземною мовою? Не таяться чи тут багаті навчальні можливості? Діти, однак, над цим не замислюються. Для них гра перш за все — захоплююче заняття. Цим-то вона і приваблює вчителів. У грі всі рівні. Вона посильна навіть самим слабким учням. Почуття рівності, атмосфера захопленості й радості, відчуття посильності завдань — все це дає дітям можливість подолати сором’язливість, що заважає вільно вживати в мові слова чужої мови, і благотворно позначається на результатах навчання. Гра являє собою невелику ситуацію, побудова якої нагадує драматичний твір зі своїм сюжетом, конфліктом і дійовими особами. У ході гри ситуація програється кілька разів і при цьому щоразу в новому варіанті. Але разом з тим ситуація гри — ситуація реального життя. Незважаючи на чіткі умови гри і обмеженість використовуваного мовного матеріалу, в ній обов’язково є елемент несподіванки. Почувши несподіване запитання, дитина негайно починає думати, як же на нього відповісти. Тому для гри характерна спонтанність мовлення. Мовне спілкування, що включає в себе не тільки власне мова, але і жест, міміку тощо, має цілеспрямованість і носить обов’язковий характер.
Таким чином, М. Ф. Стронін розглядає гру як ситуативно-варіативної вправу, де створюється можливість для багаторазового повторення мовного зразка в умовах, максимально наближених до реального мовного спілкування з властивими йому ознаками — емоційністю, спонтанністю, цілеспрямованістю мовного впливу.
А чи завжди існувала рольова гра? На це питання відповідає академік Д. Б. Ельконін. Неможливо точно визначити історичний момент, коли вперше виникає рольова гра. Він може бути різним у різних народів залежно від умов їх існувань і форм переходу на більш високу ступінь розвитку. Для нас важливо встановити наступне. На ранніх етапах розвитку людського суспільства, коли продуктивні сили знаходилися ще на примітивному рівні, і суспільство не могло прогодувати своїх дітей, а знаряддя праці дозволяли безпосередньо, без будь-якої спеціальної підготовки включати своїх дітей у працю дорослих, не було ні спеціальних вправ в оволодінні знаряддями праці, ні тим більше рольової гри. Діти входили в життя дорослих, опановували знаряддями праці і всіма відносинами, беручи безпосередню участь у праці дорослих. На вищому ступені розвитку включення дітей в найбільш важливі галузі трудової діяльності вимагало спеціальної підготовки, яка проходила на зменшених за своїми формами гарматах. На цьому етапі розвитку виникають одночасно дві зміни у характері виховання та процесі формування дитини як члена суспільства. Перше з них полягає в тому, що виділяються деякі загальні здібності, необхідні для оволодіння будь-якими знаряддями (розвиток зорово-рухових координацій, дрібних і точних рухів, спритності і т.п.), і суспільство створює для вправи цих якостей особливі предмети. Це не деградувати спрощені або втратили свої початкові функції зменшені знаряддя праці, що служили для прямої тренування, або навіть спеціальні предмети, виготовлені дорослими для дітей. Друга зміна полягає в появі символічної іграшки. При її допомоги діти відтворюють ті сфери життя і виробництва, в які вони ще не включені, але до яких прагнуть.
Таким чином, можна сформулювати найважливіше для теорії рольової гри положення: рольова гра виникає в ході історичного розвитку суспільства в результаті зміни місця дитини в системі суспільних відносин. Вона, отже, соціальна за своїм походженням, за своєю природою. Її виникнення пов’язане не з дією яких-небудь внутрішніх, вроджених інстинктивних сил, а з цілком певними соціальними умовами життя дитини в суспільстві.